Самотність може приймати різні форми. Можна виділити самотність: екзистенціальну, соціальну та емоційну. Екзистенціальна самотність пов’язана з неприємними відчуттями, які, з одного боку, можуть допомогти в самопізнанні, а з іншого – це те, чого ми не хочемо і намагаємося уникати, наскільки це можливо. Той факт, що ми народжуємося і вмираємо на самоті, свідчить про те, що екзистенціальна самотність є частиною життя, від якої неможливо втекти. Для деяких людей усвідомлення того, наскільки ми самотні в цьому світі, навіть коли оточені друзями та родиною, є шоком та викликає: страх, відчуття безглуздості та свободи. З іншого боку, люди, які здатні розпізнавати цей тип страху, можуть використовувати його як мотивацію цінувати теперішній момент і помічати, що люди довкола них можуть почуватися подібно до них. З іншого боку, соціальна самотність виникає, коли людина не відчуває приналежності до жодної групи, крім себе. Це відчуття може виникнути навіть тоді, коли ви перебуваєте в успішному партнерстві. Оскільки виключення з групи може бути дуже болісним, спосіб подолати такий вид самотності — почати нову діяльність або приєднатися до нової групи. З іншого боку, емоційна самотність спричинена відчуттям відсутності близьких зв’язків або відсутності стосунків. Часто властива людині, яка єдина в групі без партнера, або з’являється в ситуації, коли людина щось переживає в житті, а поговорити про це немає з ким. Правильною реакцією на емоційну самотність є побудова та підтримка здорової системи підтримки. Наприклад, ініціювати зустрічі або піклуватися про поточних знайомих, щоб вони були опорою в майбутньому.
Що робити, коли турбує самотність?
Самотність є серйозною проблемою, проте її можна подолати. Якщо ви не можете знайти спосіб подолати це, хорошим виходом буде звернутися за допомогою до фахівця – психолога, психотерапевта або записатися в групу підтримки.
